Первісні музичні інструменти. 

            Музична культура східних слов'ян, атичних міст                                   Північного Причорномор'я

Джерелами української музичної культури є стародавня культура східнослов’янських племен, культурний вплив сусідніх народів. На дум¬ку вчених, найдавніші прояви музичного мистецтва в наших пращурів спостерігалися вже приблизно сорок тисяч років тому. Серед знайдених предметів ужитку та художніх творів тих часів трапляються первісні му-зичні інструменти або їх зображення на посуді чи коштовностях. 
До найдавніших зразків музичних інструментів, знайдених на те¬риторії України, належать сопілки епохи палеоліту (40-15 тисяч років до н. е.). У 1953 році Львівська археологічна експедиція знайшла на стоянці Молодове Кельменецького району Чернівецької області флейту з відростка рога північного оленя. Учені стверджують, що це найдосконаліший з усіх відомих досі палеолітичних музичних інструментів. У пізньопалеолітичних поселеннях, виявлених біля Мезина і Межиріча, розкопані святково-обрядові будівлі, де збереглися музичні інструменти для оркестру з семи осіб — кастаньєти з мамонтової кості, барабан з орнаментованого черепа мамонта, ударні інструменти з оленячого рогу та з випорожненого (для резонансу) стегна мамонта, а також набірний браслет, що «шумить». Вони оздоблені геометричними візерунками, нанесеними червоною охрою. Це найдавніша у світі колекція ударних музичних інструментів. 

Музичні інструменти місцевого походження скіфського періоду часто знаходять під час археологічних розкопок східнослов’янських курганів. Це переважно бубонці різних форм і розмірів, виготовлені із заліза та срібла. Багато їх знайдено в 50-ті роки XIX ст. в Олександрополь- ському кургані Дніпропетровської області. Серед них численні дзвіночки, бронзові бляхи, брязкальця та ін. Знайдено тризубці, у кінці кожно¬го зубця яких підвішені дзвіночки. 

Аналогічні знахідки було вилучено з Чортомлицької могили під Ні-кополем, їх використовували під час освячення жертв, очищення житла від злих духів, у похоронних обрядах, шаманських дійствах тощо. Дзвіночки такого типу зображені на римському барельєфі; вони підвішені на священному дереві біля жертовника. Мистецтво скіфо-сарматського періоду відіграло велику роль у розвитку української культури. Серед багатьох племен, що передували появі першої української держави — Київської Русі, вирізнялися анти — жителі середнього басейну Дніпра та Дністра, лісостепової смуги та чорноморських степів. 

Численні пам’ятки давньої матеріальної культури, свідчення іноземних мандрівників та перших руських літописців, усна народна традиція містять відомості про народних музикантів-професіоналів, різні види розвиненого інструментарію, який включав струнні, щипкові, смичкові, ударні й духові інструменти. Про це свідчить, зокрема, візантійський історик Феофілакт Сімокат. Цінні свідчення щодо музичного оформлення богослужінь подали арабські вчені X ст. Зокрема, мандрівник із Багдада Абуль Хасан Ібн-Хусейн, відомий в арабській літературі під іменем Аль-Масурі, захоплювався злагодженим хоровим співом, описував слов’янські хороводи, пісні, танці та ігри під звуки різних інструментів — бубнів, сопілок, ріжків, гусел тощо.